?

Log in

На ранок був ранок, а ще я був живий.
Може, роман напишу, подумав я.
І написав.

Буковскі "Поштамт"

Час знову переходити на ефективний графік - лягати рано, вставати о п'ятій і зранку писати. Зараз вже третю годину передруковую рукопис роману. Невиспана і щаслива, справжній котослонь. :)

А ще в мене є надихаюча музика (багато-багато), фільми, люди і весна. Хоча це тільки ложка меду в зарашній бочці дьогтю.

Дуже надихаючий серіал мені порекомендували - Once upon a time. Подивитися онлайн можна тут. Знайомі нам казки під іншим кутом - і ніякої надмірної жорстокості чи насильства.

Світло пробудження

      Я мала би написати про це раніше на кілька тижнів. Та спочатку була надто завантажена, а потім надто щаслива. Але сьогодні в права вступає весна (і не тільки номінально), тому гріх не підсумувати недавно усвідомлене - навіть чисто для того, щоб зафіксувати якийсь етап.

         
Часто треба менше думати і більше любити. І тоді все виходить.

       В життя щось приходить тільки тоді, коли є вільне місце. Недарма кажуть: хочеш нові туфлі - позбудься старих. Чогось бракує - просто подумай, як це виправити і чітко сформулюй бажання, а всесвіт тобі допоможе в його здійсненні. Хочеш спілкування - зроби щось для цього: напиши першою людині, яка тебе зацікавила, відвідай якусь зустріч, зустрінься зі старими друзями-знайомими. Хочеш нових стосунків - відпусти старі. Це дійсно працює!

 

ще п"ять коротеньких підсумківCollapse )

Фраза дня: Омар Хаям

Зірвана квітка має бути подарована, початий вірш - дописаний, а кохана жінка - щасливою, інакше не треба було й братися за те, що вам не по силах.

Фраза дня

Зате перед відходом вчителька заставляла мене випити склянку гарячого чаю. "З дому треба виходити з запасом тепла", - говорила вона, і однією цією фразою ось уже сорок років міцно мешкає в моїй пам'яті.

Діна Рубіна, "На сонячному боці вулиці"
Книги, які ще не прочитані і знаходяться в попередніх списках, я сюди спеціально не додаю - вони в черзі на прочитання.


  1. Івлін Во «Випробування Гілберта Пінфолда»

  2. Мілорад Павич «Хозарський словник»

  3. Дзвінка Матіяш «Реквієм для листопаду»

  4. Тарас Прохасько

  5. Мілан Кундера «Смішні любові»

  6. Рей Бредбері

  7. Фаїна Раневська «Доля-шлюха»

  8. Федеріко Гарсія Лорка «Лірика»

  9. Гійом Мюссо «Паперова дівчина»

  10. Дельоз «Анти-Едіп»

  11. «Репортаж з петлею на шиї»

  12. Девід Фонкіннос «Леннон»

  13. Ірвін Ялом «Коли Ніцше плакав»

  14. Бруно Шульц «Цинамонові крамниці»

  15. Чеслав Мілош

  16. Богуміл Грабал

  17. Елі Візель

  18. Малькольм Лаурі

  19. Чезаре Павезе

Помітки на полях:

Volver (November 2013)

5 місяців мене тут не було. Я мандрувала вглиб багатьох реальностей - дійсних і вигаданих, але завжди тонко підмічених і відчутих. Багато писала. Багато думала. Багато читала. Багато нового відкрила, багато віднайшла і багато втратила. Щось у мені відточилося, а щось відмерло, як хвора гілка. Писала листи і відсилала листівки, хендмейдила і будувала плани. Іноді спала мало, а іноді багато (що траплялося набагато рідше). Багато спілкувалася вживу.

І ось уже не червень, а листопад. І світло відлітає разом з листям дерев і листками календаря, і приходять довгі вечори і теплі пледи, а прогулянки все частіше замінюються кафе, виставками, театром, кіно та презентаціями, або домашніми посиденьками. І відчувається, що рік підходить до кінця - уже з'являються подарунки, прикраси, бронюються місця для святкування Нового року... А до мене в цей час приходить меланхолія, від якої неможливо сховатися.

Час починати підводити певні підсумки, бо саме у листопаді в мене закінчується рік. А значить - будуть маст-ріди, маст-сі, грандіозні і маленькі плани і враження від прочитаних книжок у трохи зміненому форматі.

А ще - я завершую таки свій перший роман. Хто хоче бути моїм бета-рідером? ;)
Originally posted by marie_elen at Сріблястий клондайк моєї шкіри
Кажуть, все на світі з’являється, бо так задумано. Я задумана як секрет, як секретер із подвійною шухлядою. Моє абсолютно сніжне північне тіло. Моя обпалена душа південки.

Сріблястий Клондайк твоєї шкіри, так ти казав. Стільки приховано, стільки пристрастей можна видобути з тебе, ти казав. Земля обітована, лита з перламутру.

Сьогодні Львів як моя шкіра – сріблястий. Срібло огорнуло кожен камінь бруківки, срібло – кожна гілочка на кущі й дереві, срібло – кожна хвилина на годиннику закоханих, який я бачу через срібно поблискуючі шиби.

Мій сміх – сріблястий, моє мовчання – золото.

Навпроти через стіл сидить чоловік, і він не золотий і не срібний. Я не знаю, коли і кому він себе віддає – позичає, крім як мені – точно не мені і точно ніколи раніше. Він щось говорить про те, як жаль, що його затримала робота, захоплюється сріблястим вовчим хутром на моїх тендітних круглих плечах (жаль, не сивиною в моїх кучерях, яку побачив би ти навіть крізь дорогу фарбу).

Сріблястий клондайк. Скарби. Золото. Вода. Спека. Випивка. Перемоги і невдачі. Твій клондайк, сяючий сріблом, паленіє зсередини кожною порою.

Згадуючи про тебе. Згадуючи Буенос-Айрес. Ліму. Акатараку. Книгу Піску, яку ти висипав у мої долоні на пляжі біля Мехіко. Річку, якою ти став, пропитавши її собою.

Письмена. Ієрогліфи. Символи. Безкінечні сторінки наших розмов, подорожей і пристрасті.

Не мій чоловік говорить, що йому набридли мої неокласичні плаття (на мені, як я їх ношу), мої прикраси (завжди одні й ті ж), мої слова (бо неправильно правдиві), мій дім (бо в ньому багато простору і скла) і тяга до змін (як я їх проживаю).

А я пливу думками по інших повітряних лініях і знаю, що в нього сімнадцять родимок на лівій руці до ліктя, непереносимість апельсинів і сюрпризів, для нього Клондайк – це сторінка у вікіпедії, а не моя частина.

Дика, ти казав. Нескорена, шепотів. Достоту як Клондайк, недарма, недарма, думала я, і ми пили вино мертвих, взявшись за руки, і небо було наша ковдра.

Навпроти чоловік говорить, неможливо любити водночас біблійні заповіді та секс, ніколи не готувати удома і мати триста видів прянощів, спати по три години на добу і прекрасно виглядати. Не по мені це, це не для твоїх тендітних плечей під дорогим хутром, говорить цей чоловік.

А в мене в голові тільки малюнок на його животі, луки-стріли-серця-амури, в мене в згадках від нього тільки медово-опіумний запах парфумів, який не можу ніяк вигнати зі своєї спальні, його слова бридкі шматки попелу, що не лишають на мені сліду, вони народжуються згаслими, вони не обпалюють мене.

Твоя шкіра, ти казав, наче нова зміїна броня, срібляста, сяюча і міцна. Ти міцна, як сталевий меч, легка, наче непродумане слово, амінь.

В мене в голові карта латинських кварталів цілого світу, а він, дивлячись на мене, усе говорить, врешті каже, що я не слухаю.

Але я слухаю. Своє серце.

Сперанса, ти колись мені казав. Нашіптував, одного дня я зрозумію, що воно таке.

Карти в голові змінюють одна одну з шаленою швидкістю, а саундтрек один і той самий, на фоні морського прибою, сріблястий Клондайк твоєї шкіри, сріблястий Клондайк твоєї шкіри, сріблястий Клондайк...

Над вухом чоловіка навпроти тягнеться нитка, і я відчуваю, що вона для мене. Підхоплюю її і виходжу з кав’ярні. Ніхто не старається мене спинити.

Сріблястий Клондайк моєї шкіри існує тільки для тебе.

Фраза дня

Із жінками так чудово дружити! Неймовірно чудово. Передусім треба бути закоханим у жінку, щоб мати постійну основу для дружби. (с) Великий Хем

Фраза дня: Х'ю Лорі

Люди ситі по горло досконалою красою. Вона втомлює, вона фальшива. Гумор набагато сексуальніший. Смішне набагато цікавіше. Набагато привабливіша людина, яка не сприймає себе серйозно. Ви повинні приймати всерйоз все, що ви говорите і робите, але не себе самого. Це робить вас цікавим.

Я

п'ю сонце
marie_elen
Marie R. Elen

Зараз ми проживаєм...

April 2014
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com